Лазарева субота — шоста субота Великого посту. Цього дня згадується чудо воскресіння Ісусом Христом праведного Лазаря (див. Іоана. 11). Святкування Лазаревої суботи випереджає Вхід Господній у ЄрусалимІсус не поспішив зразу до Вифанії, а почекав два дні і сказав «…Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею» (Ів. 11:4). Ісус знав, що Лазар помер і зачекав «Тоді просто сказав їм Ісус: Помер Лазар. І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.» (Ів. 11:14-15). У той час багато іудеїв прийшли у дім Марфи та Марії, щоб виразити співчуття за смерть Лазаря. Коли Ісус наблизився до Вифанії, Марфа, сестра Лазаря, вибігла зустрічати його. Про іншу сестру — Марію каже євангеліст Іоаан: «Марія ж удома сиділа». Лазар помер і був уже у гробі 4 дні. При зустрічі з Ісусом Марфа промовила: «Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат… Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!». Проте вона не розуміє спочатку відповіді Ісуса — «Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!», хоча показує віру у воскресіння останнього дня. Та на кінець діалогу Марфа промовляє визнання віри «Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. І промовивши це, відійшла та й покликала Марію…». По дорозі до гробниці Лазаря Ісус зустрів Марію та іудеїв, які прийшли оплакувати Лазаря і собі заплакав. Іудеї, що бачили це, казали: «Дивись, як любив його». Коли вони підійшли до печери, в якій був похований Лазар Ісус говорить з іудеями та Марфою: «Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марфа говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі… Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? (Ів. 11:30-40)» і відвалили від неї камінь, Ісус став молитися:
Після цих слів з печери вийшов воскреслий Лазар, «по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою». Ісус наказав розв’язати його. І тоді, як описує євангеліст Іван, про цю подію донесли фарисеям, а вони разом з первосвящеником змовилися, щоб убити Ісуса.
Після оповідання про воскресіння, Лазар згадується при столі на вечері у Вифанії, коли Марія помазала ноги Ісуса миром (Ів. 12:1-3). Як оповідає євангеліст багато з іудеїв того дня прийшли до Вифанії «та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.» (Ів. 12:9). Первосвященики хотіли через це вбити і Лазаря (Ів. 12:10). Та очевидно велика кількість народу, та наступний Вхід Господній у Єрусалим завадили це зробити.
(7)
