Свято-Успенська Почаївська Лавра….
Сюди у 1604 році, пройшовши довгий путь монаха-подвижника, тайно приходить преподобний Іов і поселяється в одній із створених Богом печер. Мерехтливе потріскування лучини перед невеличкою іконою, задушлива сирість, сутінок і… Преподобний на колінах. Тихо злітає з уст Іісусова молитва, а з очей котяться сльози, зрошуючи холодне каміння. На ногах, від довгого стояння, язви. Вони так і залишаться потім на святих мощах, як свідки подвигів богоподібної душі.
Не у волі Господа було такому світильнику затаїти себе у печерах. Братія, провидівши у Преподобному святість, умолила прийняти керівництво монастирем. На цій горі він провів 50 років свого земного життя, тут зростала його слава, а з нею множилися матеріальні достатки монастиря. Тут, будучи ігуменом, він витерпів немало прикрощів від поляків, які хотіли навернути монастир в унію, від племінника Ганни Гойської Фірлея, який намагався все подароване нею повернути у свою користь. І що сильнішими були нападки ворогів, то твердіше стояв на сторожі монастиря Преподобний.
То був мудрий, небаченої сили і волі муж. Людина, яка все своє життя поклала на олтар служіння Богу і прославила Волинську землю своїми подвигами віри і благочестя.
Родом Преподобний з Покуття, що на Івано-Франківщині. З десяти років – монашеське життя, спочатку в Угорницькому монастирі, а згодом ігуменом у Дубенському Хрестовоздвиженському, що знаходився у маєтностях князя Костянтина Острожського, і у Почаївському. У пості і молитві, у труді і боротьбі спливали роки його життя. Мудрий наставник, проживши 100 років, покинув земну обитель і переселився у блаженну вічність у 1651 році, залишивши благоговійні спогади про своє високе земне подвижництво.
Святе тіло Преподобного було поховане в саду на монастирському цвинтарі. Згодом над могилою почало з’являтися сяйво. А у 1659 році преподобний Іов тричі явився у сні тодішньому Київському митрополиту Діонісію Балабану, повеліваючи відкрити його тіло. Митрополит Діонісій з архімандритом Феофаном і братією монастиря 10 вересня того ж року відкрили гроб Преподобного. Найдені святі мощі були нетлінними і сповнені благоухання. Їх перенесли на гору і поставили у храмі Пресвятої Тройці на поклоніння (нині на тому місці височить Свято-Успенський собор). У 1870 році святі мощі були перенесені в кам’яний грот Печерної церкви, де і почивають донині.
Чудесні зцілення людей, одержимих різними хворобами, під час обрітення мощей так і донині – все те було, є і буде явним для тих, хто з вірою і надією приходить до великого молитвеника гори Почаївської.
У 1902 році священноархімандрит Святої Лаври Антоній Храповицький встановив празник відкриття мощей преподобного Іова 10 вересня з обнесенням раки з мощами навколо Успенського собору у день свята і з всенощним богослужінням напередодні. Той день ввійшов в історію обителі і започаткував велике прославлення угодника Божого.
А нинішній ігумен запровадив хресний хід з мощами преподобного Іова навколо Лаври. Братія монастиря, священство, вихованці місцевої семінарії, почаївчани й приїжджі з молитвою й духовними піснеспівами неспішно йдуть за ракою з мощами Преподобного. Возглавляє процесію сам митрополит Володимир.
Дивне житіє твоє, преподобнє отче Іовє, багатьох ти в Православіє привів, єресь викорінюючи, благочестя чудесами утверджуючи.
(82)
