У багатодітній сім’ї провізора міста Керчі Фелікса Войно-Ясенецького квітневого дня 1877 року народився хлопчик Валентин, якому судилося стати видатним діячем православної церкви і відомим ученим-хірургом. Долею було визначено так, що доктор медичних наук Валентин Феліксович Войно-Ясенецький вирішив стати священиком і, незважаючи на гоніння більшовицького режиму, переживши страхіття сталінських в’язниць, не відступився від Бога і завершив свій земний шлях архієпископом Сімферопольським і Кримським під іменем Луки.
Серед своїх ровесників Валентин ще з малих літ вирізнявся кмітливістю, жадобою до знань. Після навчання в Кишинівській, а згодом у Київській гімназіях, юнак вступив на юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Столиця Давньої Руси-України вразила його красою храмів. Валентин, володіючи талантом художника, відвідував київські церкви, малював з натури. Шукаючи свого покликання, на якийсь час їде до Німеччини, де навчається малярству у приватній школі. Після повернення з Мюнхена у нього вперше виявилася релігійність, що знайшла втілення в художніх вправах. В. Ф. Войно-Ясенецький згадував у своїх «Спогадах»: «Я кожного дня, а інколи й двічі на день, їздив до Києво-Печерської лаври, часто бував у київських храмах і вдома замальовував побачене в лаврі і храмах».
Продовжити читання
(546)
